ПОШУК ЗА ІНГРЕДІЄНТАМИ

Незвичайний аніс звичайний

Читайте цікаве:

Аніс – пряність, відома людям здавна, вона була однією з перших, що культурно вирощувалися. Римляни використовували анісові коржики приблизно так, як сьогодні багато хто використовує препарат “Мезим”, – для поліпшення травлення під час розкішних і непомірних бенкетів. Такі коржики з анісом готувалися на лавровому листі, вони дозволяли уникнути здуття живота та допомагали системі травлення впоратися зі значною кількістю всіляких страв. Лікарі у ті часи добре знали, що аніс має ще одну важливу властивість – він робить сон міцним і глибоким, тому для повноцінного сну з приємними сновидіннями обов’язково слід було підвісити аніс над ліжком. У середні віки аніс цінувався надзвичайно високо, мало не на вагу золота, тому дозволити собі купити цю спецію могли тільки заможні люди. Зокрема відомо, що Темзинський міст у чотирнадцятому столітті був відремонтований саме на кошти, зібрані з податків на аніс.

Сьогодні аніс як пряність та популярний засіб народної медицини доступний широкій аудиторії, так само як і бадьян (зірчастий аніс), із яким їх іноді порівнюють. ПапіГутто розповість вам про способи його застосування, кулінарну цінність, користь і властивості.

Аніс – зовнішній вигляд і хімічний склад

Аніс звичайний, фото якого ви бачите, – пряна рослина, що не вражає на перший погляд особливою красою. Невисокі (до 50 см) стебла його увінчані парасольками з безліччю суцвіть. Самі квітки дрібні, білого або блідо-рожевого кольору. Зате солодкувато-пряні плоди цієї непоказної рослини, що з’являються зазвичай ближче до кінця літа, відрізняються дуже приємним ароматом. Приваблює аромат анісу не тільки людей, а й бджіл, тому аніс вважається однією з чудових медоносних рослин. Найкраще аніс відчуває себе у Греції, де ґрунт немов спеціально створений для його вирощування, хоча і в інших країнах ця культура непогано прижилася.

Screenshot_379

Хімічний склад анісу насправді унікальний. Його насіння містить:

  • рослинний жир (до 23%);
  • білки (18%);
  • вуглеводи (близько 3%);
  • ефірні олії (від 3 до 6%);
  • кавову і хлорогеновую кислоту;
  • інші органічні кислоти;
  • фурфурол;
  • цукор;
  • жирні олії (16-28%).

Основні компоненти ефірної олії анісу – це анетол (до 90%), що відповідає за його аромат, і метилхавікол, анісові альдегід, кетон, спирт і кислота (10%). Отримують ефірну анісову олію шляхом перегону його плодів із застосуванням пару.

Аніс у кулінарії

Першими здогадалися використовувати аніс у кулінарії англійці, при цьому використовується не тільки насіння рослини, але й уся вона цілком, крім хіба що коріння. Зелень почали вживати для приготування салатів, які були не тільки смачними, але і корисними. Висушене запашне насіння додавали переважно у повидла і джеми, а також у деякі види випічки, наприклад у пряники.

Screenshot_378

Сьогодні «сфера впливу» анісу значно розширилася:

  • У країнах Середземномор’я найчастіше аніс додають до рибних страв, оскільки пряність чудово підкреслює і відтіняє їхній смак.
  • Насіння анісу додають у міцні алкогольні напої, добавкою до солодких спиртних напоїв є анісова олія.
  • Висушені парасольки анісу ідеально підходять для ароматизації консервацій. До речі, на Русі аніс і фенхель були обов’язковою приправою до квашеної капусти і квашених яблук.
  • Молоді свіжі парасольки анісу надають пряний, трохи солодкуватий і освіжаючий смак супам, кашам і солінням.
  • Кондитерським і хлібобулочним виробам аніс допомагає довго не черствіти і надає чудового аромату.
  • Аніс добре поєднується з тими стравами, у які ми любимо додавати ароматну ваніль. Йдеться про сирні начинки, випічку з пшеничного борошна, пудинги, печені яблука, солодкі фруктові сиропи.
  • Свіжий зелений аніс збагатить смаковими відтінками будь-які овочеві салати.

За великим рахунком жорстких правил – як і що готувати із анісом – не існує. Індивідуальний смак і схильність до експериментів підкажуть, як застосовувати аніс у кулінарії. Дотримуйтеся тільки почуття міри, і ваші досліди, напевно, виявляться вдалими.

Практичні рекомендації – як вибирати і використовувати аніс

Якщо ви хочете спробувати удосконалити свої кулінарні шедеври за допомогою запашного анісу, вам знадобляться поради щодо того, як правильно його вибрати.

Поговоримо і про те, яке ще застосування можна знайти для нього.

Screenshot_381

Насамперед дивіться на насіння – воно повинне мати яскравий колір і сильний аромат. Блідо-коричневі плоди зі слабо вираженим ароматом навряд чи пригодяться для їжі, оскільки можуть виявитися старими або ж спосіб їхнього зберігання був далекий від досконалості. Прислухайтеся, будь ласка, і до інших корисних порад:

  • Купити мелене насіння анісу буде не дуже розсудливо, оскільки його ароматичні властивості майже моментально вивітрюються. Краще самостійно перемелювати цілі плоди при потребі.
  • Аніс, так само як і бадьян (зірчастий аніс), – спеція, яка не любить вільного доступу повітря і відкритих сонячних променів, тому зберігати її краще у герметичній банці у темному місці.
  • Якщо вірити гурманам, то чарка анісової горілки – неперевершений спосіб зробити звичайну рибну юшку пікантним шедевром високої кухні.
  • Знавці кажуть також, що аніс для риболовлі – поза конкуренцією! Як ароматизатор для прикорму риби аніс істотно збільшить ваші шанси на багатий улов у будь-яку пору року.
  • Застосовується жирна анісова олія і в миловарінні.
  • Протирання обличчя кубиками льоду з міцного настою анісу чудово тонізує й освіжає шкіру.

Залишається додати, що запах анісу не переносять деякі шкідливі комахи, наприклад воші, таргани, кліщі, міль і клопи. Тому про всяк випадок краще завжди мати під рукою цю корисну рослину з таким широким «колом інтересів».

Користь анісу в медицині

Screenshot_382

Із плодів анісу готують різні лікувальні настоянки і відвари, що мають безліч корисних властивостей – жарознижувальні, спазмолітичні, сечогінні та потогінні. Буває, що аніс додають у лікарські препарати і просто з метою поліпшити їхній смак. Ви зможете без проблем купити аніс в аптеці або замовити через Інтернет. Перелічимо основні методи його застосування у лікувальних цілях:

  1. Насіння анісу й ефірна олія з нього мають сильну дезінфікуючу, протикашльову і відхаркувальну дію. Їх застосовують при ларингіті, катарі дихальних шляхів, бронхітах і ряді інших подібних захворювань.
  2. Плоди анісу мають стимулювальний вплив на функції травлення (моторну і секреторну), тому незаперечна користь анісу у медицині при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту.
  3. Спазмолітичні властивості анісу дозволяють додавати його до складу шлункових зборів, а також проносних і потогінних чаїв. Має аніс також легкий знеболювальний ефект, заспокійливу, антисептичну і протизапальну дію.
  4. Як і фенхель, аніс благотворно впливає на діяльність молочних залоз у жінок під час лактації. Іноді його додають і до складу трав’яних напоїв для дітей.
  5. Аніс сприяє виведенню піску із сечовивідних шляхів при хворобах нирок і сечового міхура.
  6. Анісовий відвар сприяє поліпшенню зору, а для зняття запалення очей застосовують настоянку з анісу і шафрану на вині.
  7. Аніс також нормалізує менструальний цикл (ефективний при аменореї) і допомагає підвищити потенцію.

У стародавній літературі можна натрапити на неодноразові згадки про користь анісу в медицині тих часів. Зокрема про те, що жування анісу рекомендувалося як спосіб зробити зуби більш міцними і здоровими, освіжити дихання. Відвари з анісу вважалися дієвим методом позбавлення від меланхолії і нічних кошмарів.

Протипоказання до застосування анісу

Як часто буває із лікарськими рослинами, користь і шкода анісу йдуть пліч-о-пліч. Основними протипоказаннями щодо тривалого вживання препаратів на основі анісу або анісової олії є такі:

  • Вік до трьох років (крім спеціального чаю для дітей, у складі якого є певна доза анісу).
  • Індивідуальна непереносимість.
  • Вагітність.
  • Виразка шлунка або 12-палої кишки.
  • Підвищене згортання крові.

Screenshot_383

Відзначимо, що анісова олія іноді викликає алергічні реакції, тому перед зовнішнім її застосуванням бажано зробити невеликий тест – шкірну пробу, яка дозволить визначити реакцію організму. Зірчастий аніс (бадьян) – загрожує більш серйозними алергічними проявами, він може навіть викликати серйозні опіки. Вважати аніс повністю безпечною рослиною можна тільки за умови відсутності будь-яких протипоказань і прийомі його протягом коротких часових проміжків із дотриманням зазначеного у рецептурі дозування.

Ми будемо раді, якщо ПапіГутто і цього разу допоміг вам зробити кілька цікавих відкриттів про користь анісу і його дивовижні властивості. Як завжди, чекаємо на ваші відгуки та коментарі.

Читайте цікаве:
Поділіться з друзями в соціальних мережах: