ПОШУК ЗА ІНГРЕДІЄНТАМИ
Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Лазанья – перлина гастрономічної Італії

Напевно, однією з найшанованіших у світі страв італійської кухні вважається лазанья. Вона популярна завдяки своєму неймовірному смаку, вишуканому зовнішньому вигляду, що підтверджено багатьма фото, а також можливості нескінченно корегувати рецепт, експериментуючи та вигадуючи усе нові варіації на свій смак. Лазанья готується з різними соусами і начинками, але при цьому завжди залишається соковитою та ніжною. Лише одного разу спробувавши цю страву, правильно приготовлену, ніхто не залишається байдужим до її смаку і кожен стає прихильником пікантної “італійки” назавжди.

Як з’явився скарб італійської кухні?

Досі точно невідомо, де і коли була винайдена лазанья. Існує думка, що з’явилася страва в Італії, а її родоначальником вважається круглий плоский коржик із пшеничного борошна, який греки називають “лаганон”. Також представлена версія, що назва лазаньї у перекладі з грецької означає “гарячі пластини”. Пізніше римляни іменували цим словом котел, у якому готувалася їжа, а вже італійці стали використовувати його на позначення страви.

На право вважатися батьківщиною лазаньї, крім Італії, також претендували  інші країни:

  1. Великобританія. Англійці доводили своє авторство тим, що ще в XIV столітті при дворі короля Річарда готували схожу страву під назвою loseins, а її рецепт записаний в одній із перших кулінарних книг, яку зараз зберігають у Британському музеї.
  2. Скандинавія. Ще за часів вікінгів хлібні коржики насичували м’ясним соусом та сиром. Називали цю страву langkake. Проте італійці, які ревниво оберігають рецепти своєї кухні, відкинули ці припущення, обґрунтовуючи тим, що таку лазанью, як вони, не готує більше ніхто.

Уперше італійська лазанья з’явилася в XIV столітті в містечку Емілі-Романьє, що на півночі країни. Рецепт приготування страви полягав у тому, що пласти тіста відварювали в окропі, а потім прошаровували меленими спеціями, сиром та рагу з м’яса й овочів. Смак лазаньї так сподобався жителям міста, що страва швидко завоювала популярність в інших регіонах країни, а згодом і у всьому світі. Надалі до неї почали додавати різноманітні соуси, а також експериментувати з начинкою.

У XVI столітті поляки по-своєму удосконалили рецепт італійської страви. Вони замішували круте тісто із житнього, пшеничного чи гречаного борошна, тонко його розкачували та розрізали на трикутники або на квадрати. Потім варили вироби, проціджували і заливали сметаною чи олією з цибулею. Під час посту також використовували мак і товчені ягоди. Таку страву почали називати “лазанки” чи “ламанці”, якщо наприкінці пласти з начинкою ще й запікали.

Сьогодні готують лазанью практично в будь-якому куточку світу. У багатьох супермаркетах можна знайти спеціальні макаронні вироби, з яких скомпонувати страву вийде навіть у недосвідченого кухаря-початківця. Листи тіста замішують, як і інші види італійської пасти, винятково з борошна твердих сортів. Подекуди готова лазанья може бути зеленою, якщо під час замішування додати розтертий шпинат, чи рожевою, якщо доповнити її томатами. У домашніх умовах пласти тіста готують із борошна м’яких сортів, додаючи до нього яйця.

Якою повинна бути справжня італійська лазанья?

За рецептом класична лазанья складається з шести шарів тіста, начинки у вигляді птиці, м’яса чи овочів, соусу і сиру – усі деталі представлені на фото. Прошарована страва запікається у духовці, завдяки чому відбувається змішування смаків та ароматів кожного продукту, а пласти стають м’якими і ніжними на смак. При цьому традиційний варіант приготування – це лише основа для кулінарної творчості, яка залишає місце для експериментів та пошуку нових рішень.

Для прикладу, сьогодні часто в ресторанах подають лазанью з начинкою із морепродуктів та вершкового соусу. Класичний бешамель замінюють томатним, а замість пармезану кладуть будь-який інший сир чи суміш різноманітних сортів. Досить популярна лазанья з моцарелою та рикотою, а найвишуканіший варіант для прошарування – сир із пліснявою. Вегетаріанці та люди, які не споживають продуктів тваринного походження, готують страву тільки з овочами і соєвим сиром тофу. Проте в цьому випадку лазанья багато втрачає за смаковими якостями, порівняно з традиційним варіантом.

Рецепт лазаньї швидкого приготування з фото

Для того щоб не витрачати на приготування лазаньї багато часу, можна використовувати уже готові листи тіста. На полицях магазинів і супермаркетів віднайдеться чимало продукції як українського, так і італійського виробництва. Проте, обираючи готове тісто, потрібно звернути увагу на спосіб його приготування. Певні різновиди листів перед запіканням необхідно проварити декілька хвилин у підсоленому окропі, інші ж достатньо намочити гарячою водою. При цьому потрібно ретельно стежити за тим, щоб тісто не переварилося. В іншому випадку воно не зможе добре насититися соками соусу і начинки, а смак не вийде настільки яскравим. Якщо ж листи будуть недовареними, то страва буде твердуватою. Заведено відварювати пласти для лазаньї до стану напівготовності, коли вони стають максимально пластичними і не надто м’якими.

Для запікання страви підійде квадратна форма з товстими бортиками – як, наприклад, на фото. Краще взяти скляний чи керамічний посуд. Рідше використовується металічна форма. Не варто запікати лазанью в алюмінієвому чи фольговому посуді, оскільки страва може підгоріти чи нерівномірно приготуватися. Пильну увагу потрібно приділити також формуванню: шари необхідно укладати у різному напрямку – деталі на фото. Цей спосіб не дасть тісту ламатися на шматки при нарізанні лазаньї на порції, а начинка не буде розсипатися.

Як приготувати домашнє тісто для лазаньї?

Досвідчені кухарі та кулінари можуть приготувати листи лазаньї і самостійно. Це дозволяє проявити свої здібності, а також здивувати домашніх і друзів ніжною консистенцією й ароматним смаком страви. Для замішування тіста для лазаньї беруть борошно вищого сорту чи суміш із м’яких і твердих сортів пшениці. Щоб отримати добрий результат, потрібно строго дотримуватися пропорцій. На півкілограма борошна необхідно взяти чотири великих яйця, приблизно 20 мл оливкової олії та дрібку солі. Замісити тісто й обов’язково покласти його в холодильник на визначений період часу. Тільки після того, як воно відпочине, можна починати розкачування листів. Зручніше це робити на спеціальній машинці, призначеній для приготування пасти. Так листи стають ідеально рівними, тонкими і красивими. Але, за її відсутністю, розкатати тісто можна і власноруч за допомогою качалки. Товщина листів для лазаньї не повинна перевищувати 2 мм – погляньте на оптимальний варіант на фото.

У чому секрет ніжного дивовижного смаку?

Якщо ви хочете приготувати справжню лазанью, яка здивує своєю ніжною консистенцією, не потрібно економити на соусі. Існує велика кількість його видів, проте традиційно для цієї італійської страви використовують бешамель. Рецепт його приготування доволі простий, тому впорається з ним навіть кулінар-початківець. Для початку потрібно обсмажити на пательні борошно в вершковому маслі до золотистого кольору. Це і буде основа для соусу – деталі на фото. Потім розвести суміш молоком, вершками чи бульйоном до повного розчинення і варити 3-5 хвилин, постійно помішуючи. Наприкінці додати сіль та спеції. Традиційно додають у бешамель мускатний горіх, але, залежно від начинки, можна також приправляти його пряними травами, перцем, часником чи лимонним соком. Найважче у приготуванні – зробити соус однорідним. Якщо ви не змогли досягнути такої консистенції, представленої на фото, можна процідити масу через ситечко.  Також на соковитість і ніжність лазаньї впливає м’ясна начинка. Часто використовують фарш із свинини чи яловичини, просмажений із цибулею та томатами – види начинки можна переглянути на фото.

Для італійців лазанья – це не просто страва, а невід’ємна частина культури, одне з головних досягнень кулінарії. Вона ніколи не набридає, оскільки має безліч варіацій приготування, підтвердження цього – чимало яскравих рецептів із фото. М’ясна та овочева, рибна і солодка – кожен зможе дібрати саме той рецепт лазаньї, який припаде йому до смаку.

Цікаві факти про перлину італійської кухні

  • На думку італійських кулінарів, найсмачніше лазанью готують на фермах і в кафе.
  • Калорійність страви визначає використовувана начинка.
  • У середньовічньому італійському рукопису невідомий автор нам повідомляє рецепт тодішньої лазаньї. Так, у XIV столітті листи тіста відварювали в окропі, а потім накладали один за одним шари з різних мелених спецій. Припускають, що це були сіль, перець, цукор, а також можлива суміш із кориці, гвоздики, шафрану та мускатного горіху. До цих інгредієнтів додавали і сир. Випікали страву в печі, застосовуючи спеціальну пательню без ручки.
  • 29 липня відзначають Національний день лазаньї.
  • У Лігурії додатково до лазаньї почали використовувати рагу і соус “Песто” (рецепт якого уже опублікований на нашому сайті).
  • Італійці запозичили рецепт у греків, додавши до нього червоний соус, м’ясо і сир.
  • Неаполітанці, що першими вигадали технологію приготування страви, спочатку вимішували тісто ногами, а потім вивішували його на вулиці для просушування. Тодішні кулінари повинні були передбачити сприятливу погоду. Інакше на тісті могли з’явитися невеликі тріщини, і кухарям доводилося робити все спочатку.